Архіви КДБ: Як у Криму герой-розвідник розповідав правду про СРСР та інший клопіт комітетчиків 1970-х

Добірка доповідних записок і спецповідомлень, що їх направляли співробітники КДБ до вищого партійного керівництва України, дозволяє побачити рутинну роботу кримських чекістів: нескінченні пошуки авторів анонімних листів, протидію акціям кримських татар тощо. Отже, чим найбільше переймався КДБ Кримської області 1974 року.

Добірка доповідних записок і спецповідомлень КДБ до ЦК Компартії України, 1974 рік

Навіщо алуштинські хлопці ховали в сараї кулемет

Тривалий час побутували, та й інколи зустрічаються й дотепер, жарти про те, що у жителів Західної України вдома заховано багато зброї. Зрозуміло, що ці жарти апелюють до пам’яті про тривалий спротив радянській системі бійців УПА та підпільників ОУН. Однак, співробітники радянських органів державної безпеки знаходили зброю у різних куточках України. Тогочасна Кримська область також не була винятком.

Наприклад, село Привітне Алуштинського району. Чекісти вирушили туди 7 травня 1974 року, щоб перевірити сигнал про заховану зброю. І мали результат – у 51-річного місцевого безробітного жителя Андрія Котєльнікова був вилучений кулемет "Максим", цілком придатний до стрільби. Кулемет був змащений, складений до ящика і закопаний на подвір’ї Котєльнікова. На питання: "Звідки зброя?" селянин прямих відповідей не дав. Розслідуванням зайнялися місцеві прокуратура та міліція за участі співробітників КДБ.

Уже наприкінці травня була отримана нова інформація. Син Андрія Котєльнікова Віктор, який на той час проходив службу у Радянській армії, засвідчив, що саме він разом з односельцем Василем Безверхим, який також перебував на той час у армії, знайшов цей кулемет ще начебто у 1971 році. За словами Віктора, нічого не сказавши батьками, вони закопали кулемет у сараї.

Хлопець клявся, що після відбуття служби в армії, вони планували передати "Максима" до музею. Невідомо, чи повірили КДБісти в цю історію, але дали вказівку через особливі відділи КДБ військових частин, де Котєльніков та Безверхий проходили службу, здійснити перевірку цих свідчень. Даних щодо результатів перевірки у наявних повідомленнях немає.

Кримськотатарське питання

Очевидно, що жодні місячні, квартальні, річні зведення й звіти радянської спецслужби з Криму не могли не містити згадки про намагання корінного населення півострова відновити свої права. У доповідних 1974-го, серед іншого, міститься ледь не переможна реляція щодо "кримськотатарського питання". Співробітники КДБ звітують, що у Сімферополі їм вдалося запобігти відзначенню річниці депортації кримських татар, яке планувалося на 18 травня 1974 року у парку Перемоги. Зірвати проведення акції вдалося за рахунок "вжитих Управлінням КДБ спільно з органами міліції попереджувально-профілактичних заходів", а також залучення інформаторів та агентів, які "нашіптували" організаторам необхідну для КДБ інформацію.

Анонімка на керівника санаторію Міноборони

З анонімкою на керівника санаторію Міноборони у КДБ Кримської області ознайомилися 16 травня 1974 року. Її до спецслужби переслав Алуштинський міський комітет Компартії. До міськвиконкому анонімка надійшла звичайною поштою 14 травня.

Невідомий автор, який писав скорописом і не спотворював почерк, на двох аркушах учнівського зошита повідомляв, що начальник санаторного комплексу Міністерства оборони "Крим" А. Рамішвілі, не багато, не мало, готує теракт проти Міністра оборони СРСР.

Розшук автора листа здійснювався співробітниками Особливого відділу КДБ по Одеському військовому округу за участі обласних комітетчиків. Даних про результати оперативно-розшукової діяльності в наявних доповідних немає.     

"Зрада" полковника Серьогіна

Полковник Андрій Серьогін

Загалом, поширення антирадянської агітації не дивувало співробітників КДБ. Перегляд різноманітних документів радянських спецслужб дозволяє стверджувати, що такі речі мали місце протягом усього часу існування СРСР в усіх регіонах України. Авторів листівок та інших видів агітації шукали, переважно знаходили й карали відповідно.

Утім, іноді співробітників КДБ вражали результати розшуку, а саме – особи анонімів. Так було і з випадком, коли анонімні листи надійшли до Кримського обкому КПУ у листопаді 1973-го, до Академії наук СРСР у березні 1974-го та до агітпункту Сімферополя у травні 1974-го (у червні 1974 в СРСР мали відбутися вибори до Верховної Ради, – ред.).

У цих листах піддавалася критиці політика КПРС, надавалися доволі неприємні характеристики лідерам СРСР та компартії, висловлювалися сумніви з приводу системи виборів до органів влади в СРСР, а також містилися слова на захист Сахарова та Солженіцина.

КДБ вдалося розшукати автора анонімок. Ним виявився 68-річний Андрій Серьогін, член компартії з 1939-го року, полковник у відставці, який мешкав у Сімферополі. До виходу у відставку Серьогін обіймав керівні військові посади: заступника начальника, начальника розвідувального відділу, заступника начальника штабу армії Північно-Західного й Прибалтійського фронтів. Закінчив Вищу Воєнну Академію ім. К.Є. Ворошилова та Вищу спеціальну школу Генерального штабу Червоної армії. Мав значні заслуги під час німецько-радянської війни. Був нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (1944, 1945, 1947), орденом Леніна (1953), орденом Вітчизняної війни ІІ ступеню (1943), двома орденами Червоної Зірки (1942, 1944) й різними медалями. Напередодні виходу у відставку, з лютого 1954 року був начальником розвідки штабу Таврійського військового округу. У відставку вийшов 1955-го.

Героя-розвідника Серьогіна викликали на бесіду у обласне Управління КДБ 29 травня. Полковник визнав своє авторство й одразу "покаявся". Як йдеться у матеріалах КДБ, полковник пояснив, що написав листи "внаслідок втрати партійної принциповості, потрапляння під вплив обивательських суджень, а також бездіяльності й наявності вільного часу". У доповідній з цього приводу зазначалося, що полковнику Серьогіну було оголошено офіційне попередження згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 25 грудня 1972 року, також було поінформовано місцевий обком компартії.

Спеціальне повідомлення про непересічну подію було підписано головою КДБ при Раді Міністрів УРСР Федорчуком й адресоване керівнику радянської України Володимиру Щербицькому. Рукою останнього на документі було зроблено примітку: "простежити за вирішенням питання про партійність".

Спеціальне повідомлення КДБ до Центрального комітету Компартії України з резолюцією Щербицького

Рішенням Ради Міністрів СРСР від 10 жовтня 1974 року Серьогіна до того ж було позбавлено військового звання. Однак, уже 3 вересня 1976-го наказом Міністра оборони СРСР Серьогіну офіцерське звання повернули, щоправда, лише "підполковник". Подальша доля опального розвідка невідома.

Читайте також

Як українці й кримські татари додавали роботи чекістам на півострові

Як татари заважали радянському керівництву насолоджуватися "віджатим" Кримом

Як "поет", "вискочка" і "самозванець" поширювали в Криму антирадянщину