Архіви КДБ: Як українці й кримські татари додавали роботи чекістам на півострові

Документи радянських органів державної безпеки містять найрізноманітнішу інформацію про життя людей в СРСР і свідчить про суцільний контроль над суспільством. Значне місце у цих доповідних й інформаційних повідомленнях належало Україні. Крим не був виключенням. Цього разу Depo.Крим розповідає про повсякденну діяльність кримських чекістів у 1974 році.

Добірка доповідних і спецповідомлень КДБ в період із березня по травень 1974 року

Весною 1974 року співробітники КДБ із Кримської області доповідали до Києва, що встановили особу розповсюдника антирадянських листівок. Справа тягнулася ще з травня 1963 року, коли відповідні листівки побачили у Севастополі. Схожі листівки, 13 штук, також були поширені у грудні 1972-го у Джанкої. В останніх містилися заклики до загальносоюзних страйків та повалення радянської влади. І от тепер оперативникам КДБ вдалося нарешті встановити автора. Виявилося, що листівки поширював житель села Калініне Червоногвардійського району Криму Петро Семенко. Цей уродженець села Балки Запорізької області працював різноробочим на будівництві, у 1962-му був засуджений до одного року ув’язнення за розкрадання держмайна. Доволі зручним для співробітників було те, що Семенко з 1972 року перебував на обліку у обласному психоневрологічному диспансері (даних про те, на підставі чого він потрапив на облік, немає). Це, однак, не завадило готувати матеріали щодо діяльності Семенка для передачі в обласну прокуратуру.

Ще один випадок поширення антирадянських листівок був зафіксований під час сортування кореспонденції у Сакському вузлі зв’язку. Там виявили листівку із закликами на підтримку академіка Андрія Сахарова та письменника Олександра Солженіцина, яка була виконана типографським способом. Слідчими й оперативними діями співробітникам КДБ вдалося встановити, що виготовив її та займався поширенням житель міста Саки, уродженець Житомирської області Борис Вермінський, який на той час ніде не працював. З санкції прокурора Сакського району 11 квітня 1974 року у Вермінського відбувся обшук. Під час нього вилучили 5 кілограмів типографського шрифту, набраний текст віддрукованої листівки, близько 500 аркушів паперу, кілограм типографської фарби та саморобне устаткування для друку. Появу у себе такої кількості "типографського добра" Вермінський пояснив крадіжкою з міської типографії за часів роботи у позавідомчій охороні органів міліції. Усі матеріали на Вермінського були передані до прокуратури для заведення карної справи.

Курорт Саки

Звичайно, що тогочасні інформаційні повідомлення КДБ не могли не акцентуватися на проблемі кримськотатарського народу. Зокрема, 6 квітня 1974 року у Сімферополі у райвідділку міліції була проведена "попереджувальна" бесіда з "групою осіб татарської національності" (п’ятеро людей), які без прописки мешкали у селі Мазанка Сімферопольського району.

Міліціонери не надто налякали представників корінного народу Криму. Агентура КДБ доповідала кураторам, що після цієї бесіди Віляра Щоткіна й Гульнара Алієва висловили намір уже 10 чи 11 квітня виїхати до Москви, де в урядових інстанціях добиватися дозволу на проживання у Криму. При цьому Віляра говорила, що у разі відмови вчинить самоспалення на перше травня у Москві – на Червоній площі або ж у Сімферополі. Крім того, агентам КДБ стало відомо, що до Віляри та Гульнари мали намір долучитися жінки з Сакського району, а також кримські татарки Мелітополя, які добивалася дозволу прописатися у Запорізькій області. Співробітники КДБ Кримської та Запорізької областей, природно, не маючи жодного бажання допустити акції у Москві, розпочали роботу для блокування ініціативи кримськотатарських жінок.

У масиві інформації щодо роботи КДБ в Криму у 1974 році знайшлася й згадка про "подвиги" самих чекістів – банальне викрадення автівки з гаражу кримського управління КДБ. Сталося це ввечері 10 квітня. Начальник господарського відділення обласного Управління старший лейтенант В. Шигов без дозволу взяв "Волгу", яка підлягала списанню. Вже о пів на першу ночі, маючи в салоні ще трьох пасажирів, наїхав на опору тролейбусної лінії. Унаслідок цього горе-викрадач разом із пасажиром Н. Власовим опинилися у лікарні. Інформації про наслідки інциденту для  кар’єри Шигова немає.   

Читайте також

Як радянська агентура "розв’язувала" кримське питання

Як "поет", "вискочка" і "самозванець" поширювали в Криму антирадянщину

Як кримські татари 30-річчя депортації "зустрічали"