Архіви КДБ: Як на півострові восени 1974-го боролися з кримськотатарським рухом та заспокоювали стройбатівців і іноземців

Кримська область в складі УРСР асоціювалася у всіх саме як місце всесоюзного оздоровлення. Пляжі південного узбережжя, величні гори, дитяча республіка табору "Артек", розкіш палаців та п’янка "Масандра". Однак цих простих людських радощів годі було знайти в інформаційних повідомленнях КДБ, які регулярно надсилалися республіканському ЦК компартії. Тут на перше місце виходили якраз ті моменти, які влада не афішувала, а інколи взагалі – з усіх сил приховувала. Далі йтиметься про такі матеріали із нещодавно розсекречених документів радянської спецслужби.

Звичайно, проблема кримських татар у 1970-х роках стояла досить гостро, особливо на території самого півострова. Рідко коли інформаційні повідомлення КДБ на адресу ЦК Компартії УРСР обходилися без згадки про "кримських автономістів". У середині вересня 1974 року зокрема повідомлялося, що з 1 по 12 числа місяця у Криму перебував Муксим Османов, який приїхав з узбецької Фергани. Завдяки інформаторам, співробітникам КДБ стало відомо, що у розмовах з однодумцями "гість" висловлював занепокоєння послабленням кримськотатарського руху, зокрема на території Узбекистану. Через це й закликав місцевих активістів не збавляти обертів у своєї діяльності щодо повернення кримських татар на батьківщину.

Муксим Османов

Також співробітникам держбезпеки було відомо про зустрічі з активістами кримськотатарського руху з різних районів на весіллі у селі Донське Сімферопольського району. Там при нагоді обговорювалася проблема відмови киримли у прописці на території Кримської області. В поле зору КДБ знову потрапив Ебазер Сеітвапов, який якраз і мав у себе списки тих, кому було відмовлено.

Крім того, співробітники від довіреної особи отримали інформацію про намір активістів кримськотатарського руху передати важливі документи за межі СРСР. Мова йшла про оригінал звернення до ООН за підписом 479 активістів кримськотатарського руху. Однак, Муксим Османов не знав, що уповноважений ним для цих цілей активіст працює на КДБ й, відповідно, сама справа була приречена на невдачу. Так і сталося: пакунок з матеріалами мав бути доставлений на станцію Новоолексіївка, де переданий Енверу Аметову. Однак, на станції була інспірована крадіжка речей в агента КДБ, а в цих речах був й документ. Для більшої ймовірності інспірування відбувалося на очах в Аметова. Для того, щоби уникнути зайвих розмов серед кримських татар, через відповідну агентуру був запущений фейк, що речі викрали кримінальники через значні гроші, які там були заховані.

Серед повідомлень КДБ можна знайти й опосередковане підтвердження радянському жарту про будівельні війська ("стройбат") – "такі звірі, що й зброю до рук їм не дають": 11 вересня того ж року о 22:30 у Парку культури й відпочинку міста Красноперекопськ (перейменоване на Яни Капу) близько 50 військовослужбовців стройбату (відділ №396) влаштували бійку із місцевими жителями. Зазначалося, що ініціатори бійки були надто вже у нетверезому стані. Зупинити бійку, у якій постраждали троє цивільних, змогли лише міліціонери з дружинниками. Але на цьому пригоди солдат зі стройбату не закінчилися. Буквально опівдні наступного дня десятеро з них, які працювали на содовому заводі, знову влаштували бійку, внаслідок чого один із цивільних опинився у лікарні з травмами голови. Щоби не допустити повторення бійок з цивільними, солдатам стройбату скасували усі виходи до міста й посилили офіцерський контроль.

Будівництво содового заводу

Та все одно спокою в стройбаті не було. Зокрема, 1 жовтня 1974-го у казармі рядові Алієв та Гусейнов (азербайджанці) "на ґрунті особистої неприязні" побили рядового Пономарьова, внаслідок чого він зі струсом мозку був госпіталізований. Бійка стала приводом для "розбірок" між росіянами та азербайджанцями, а до конфлікту долучилися понад сто військовослужбовців. Для того, щоб зупинити бійку, командування стройбатівців залучало додатково співробітників КДБ, міліції та місцевих активістів.

Місто Красноперекопськ потрапляло до зведень КДБ й за більш "політичними" мотивами. Співробітники держбезпеки повідомляли, що 18 вересня невстановленою особою зі стенда "Передовики виробництва" був вирізаний й викрадений "портрет засновника радянської держави" (очевидно, що йдеться про Леніна). Сам стенд був розташований біля адмінбудівлі механізованої колони №40 тресту "Перекопхімбуд", однак хто саме займався вирізанням ніхто не бачив.

Інформаційне повідомлення КДБ

Не лише радянські військовослужбовці потрапляли у зведення щодо правопорушень на ґрунті алкогольного сп’яніння. Зокрема, 9 вересня 1974-го міліції у Ялті довелося "заспокоювати" туриста з Бельгії Рене Коопманса, який відпочивав на півострові ще з 4 числа. З’ясувалося, що він хильнув зайвого й у барі Будинку торгівлі бив посуд, а вийшовши на вулицю, як писали у звіті, "здійснив хуліганські дії по відношенню двох радянських громадянок". Коли приїхала міліція, дебошир не зміг надати будь-які документи на підтвердження особи, але гроші з собою у нього були, немалі за радянськими мірками – 246 рублів. Відпочинок для іноземця мав продовжитися у витверезнику, куди його привезли міліціонери. Однак Рене не заспокоювався й буянив далі. На наступний день, очевидно протверезівши, бельгієць надавав письмові пояснення у міліції, і щодо своєї поведінки, і щодо грошей. З приводу останнього, повідомив що відвідуючи СРСР з 1972 року, регулярно у пачках з-під цигарок провозив контрабандою по 500 рублів за раз. "Хуліганка" Рене була задокументована на підставі заяв свідків. Таким чином його мандрівка завершилася, в’їзд до СРСР у майбутньому заборонений, й Рене відправився додому.

Проблемою для Криму на той час було й виявлення холерного вібріона Ель-Тор й захворювання місцевих жителів на холеру. Зокрема, 16-19 вересня були обстеження та виявлення у Кіровському та Орджинікідзевському районах Керчі (32 госпіталізованих), 21 вересня – у Кіровському (52 людини з підозрою та 232, які з ними контактували). 25-26 вересня був обстежений Ленінський район Керчі, морська вода в районі пляжу та водозабірна колонка селища Войкове – чергові виявлення Ель-Тор, одна госпіталізація та ізольовані 39 контактерів.

Читайте також:

Архіви КДБ: Як на Одещині відловлювали авторів антирадянських листівок

Архіви КДБ: Як чекістська "Хвиля" з Чорноморського узбережжя "змивала" народи

Архіви КДБ: Як херсонські чекісти вербували та використовували агентів серед інтелігенції