Як Шойгу "водну блокаду" проривав: Чи здатні 30 кілометрів водогону розв’язати проблеми Криму

Водопостачання Криму існує у двох площинах. Із першою щодня стикаються пересічні кримчани, чатуючи на дорогоцінні години подачі води (в Алушті, наприклад – п’ять на добу), чи аграрний сектор, який через зменшення зрошування змінився до непізнаваності. Інша площина суто пропагандистська, яка складається зі звинувачень України у "водній блокаді" та планів, один одного фантастичніше, щодо забезпечення водопостачання: опріснення, озера з питною водою під Азовським морем, перенаправлення водоспадів тощо. Ці дві площини, як не важко зрозуміти, не перетинаються.

Така "двошарова реальність" була притаманна Радянському союзу і, вочевидь, не викликає когнітивного дисонансу у російських і кримських "совків". Оточуючі ж сприймають це по-іншому. Саме тому гучна заява міністра оборони Росії Сергія Шойгу про зняття "водної блокади" в Криму потрапила не лише в російські, але й і українські медіа. Depo.Крим розібрався, чи, дійсно, стався прорив, і дізнався, що це була новина з "другої", пропагандистської, реальності.

Про який водогін казав Шойгу

Міністр оброни Росії заявив, що російські військові, проклавши тимчасовий водогін протяжністю 32 кілометри, зняли з Криму водну блокаду. Але жодним чином не обмовився, про який саме водогін йдеться. Жодне російське ЗМІ, яке розтиражувало заяву, не повідомляє: що за водогін, яка його потужність тощо. Мовчать кримські чиновники. Українські ж експерти не роблять навіть припущень. Однак, варіантів купа, адже трубопровідні війська окупантів, починаючи з 2015 року, висмоктують воду із різних кримських джерел, кидаючи тимчасові рукави й труби. Деякі світлини цих вправ гідні для використання в якості ілюстрації про захоплення планети агресивними інопланетянами, завдання яких – використати ресурси і чкурнути далі. В принципі, Росія діє на окупованих територіях саме так.

Можна припусти, що йшлося про перекидання води із Білогірського району, де розташовані Тайганське та Білогірське водосховища, до Сімферополя. Відстань приблизно співпадає. Але також можна казати, що йдеться про водогін із річки Бельбек для Севастополя. Його протяжність, щоправда, 10 кілометрів, але окупанти звітуючи про водогони, зазвичай, складають разом протяжність усіх їхніх "ниток", тож їхній кілометраж виходить більшим за реальний.

Кого врятує 32-кілометровий водогін

Про який би тимчасовий водогін не йшлося б, цілком очевидно, що, по-перше, вода призначена, насамперед, для військових потреб. Недарма і гроші для розв’язання водних проблем Росія виділяє саме Міністерству оборони. По-друге, 32 кілометри, хоч тимчасового, хоч постійного водоводу аж ніяк ситуацію з водопостачанням Криму не врятують. У цьому, зокрема, впевнений екс-голова Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з водогосподарського будівництва та зрошувального землеробства Олександр Лієв.

"У мене немає підстав сумніватися, що цей водогін дійсно існує. Щодо технічних аспектів не можу нічого сказати, бо у ЗМІ про них не повідомлялося. Принаймні, я не бачив цієї інформації. Судячи з того, що про будівництво водогону прозвітував Сергій Шойгу, він збудований, у першу чергу, для вирішення питання забезпечення водою окупаційної армії, бо військові навряд чи будували б його з іншою метою. Але заява Шойгу щодо "прориву водної блокади", тобто щодо вирішення водного питання Криму, занадто смілива, м’яко кажучи", – каже Лієв.

На думку фахівця, гучний звіт Шойгу про зняття "водної блокади" завдяки будівництву 32-кілометрового тимчасового водогону свідчить як раз про небажання окупантів розв’язати водні проблеми окупованої території. "Наскільки я зрозумів, цей 32-кілометровий водогін – тимчасова споруда. І факт його будівництва – підтвердження того, що окупанти на сьомому році від захоплення півострова не бажають будувати там стаціонарні водогони для реального вирішення проблеми забезпечення водою населення. А забезпечити водою населення Криму реально і зараз, виходячи з власних ресурсів півострова. Але для цього треба збудувати повноцінну мережу для 12 міст та 10 районів (не будемо розповідати окупантам, як саме це можна зробити, тим паче, що це буде вода, якої вистачить тільки для потреб населення, а населенню вона від них навряд чи дістанеться, – ред). Чи здатен вирішити цю проблему 32-кілометровий тимчасовий водогін? Питання – риторичне, і відповідь на нього очевидна. Це не комплексне рішення проблеми, яке потрібно мешканцям півострова. Просто російські військові, скоріше за все, вирішили деякі свої питання, а разом з цим гучно відзвітували, щоб, як кажуть, повісити собі ще "медальку", – каже екс-голова Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з водогосподарського будівництва та зрошувального землеробства.

Прогноз Гідрометцетру сприяє пропаганді

У тому, що заява Шойгу виключно пропагандистська, впевнений й головний редактор порталу BlackSeaNews, один з керівників проекту "Майдан закордонних справ", заслужений економіст Автономної Республіки Крим Андрій Клименко. Фахівець впевнений, що 32-кілометровий водогін – неспівставний з обсягом водних проблем Криму. "Заява Шойгу – суто пропагандистська, це спроба видати бажане за дійсне. Що таке 32-кілометровий водогін? Споруда локального характеру для вирішення певних локальних питань. А про вирішення проблеми із забезпеченням водою усього півострова завдяки цьому водогону, звісно, не можна казати. Від окупантів пролунала чергова пропагандистська заява, можливо, не настільки феєрична, як фейк про підземне озеро під Азовським морем, але яка так само "відповідає дійсності". Бо масштаби водної проблеми Криму и масштаби того, що зробили російські військові, просто неспівставні", – наголошує Клименко.   

Варіантів, навіщо ця заява знадобилася, чимало. Скоріше за все, розрахована вона на внутрішнього споживача напередодні виборів у Держдуму Росії. Тим більше, що годинники цокають: Путін заявляв, що надійне водопостачання Криму та Севастополя буде забезпечене до 2024 року. Можливо, у межах "кремлівських справ" трохи піару знадобилося самому Шойгу чи очолюваному їм відомству.

Можна припустити, що роблячи гучну заяву про прорив водної блокади, Шойгу, як і деякі його попередники на цій посаді, розраховує не стільки на трубопровідні війська, скільки на погоду. У 1812 та 1941-му реноме імперського війська рятували морози, чому б зараз не сподіватися на зливи в окуповному Криму.           

Читайте також

 

Недобудована дамба: Чи зможуть окупанти або українські зрадники дати воду в Крим