"Шпигунська" справа: Як прецедент Шаройка загрожує Сущенку та Грибу

Затриманий в Білорусі журналіст "Українського радіо" Павло Шаройко зізнався, що працює на військову розвідку

"Шпигунська" справа: Як прецедент Шаройк…

Інформація про затримання Павла Шаройка білоруським КДБ на минулому тижні виглядала дивно з кількох причин. По-перше, після арешту журналіста у жовтні як рідні так і офіційні особи в Україні витримали тривалу паузу у кілька тижнів, після чого повідомили про це. По-друге, у мовчанку грали наші спецслужби.

Зрозуміло, що у медіапростір активно запускається меседж про операцію російських спецслужб, які, так само як і у випадку з викраденням Павла Гриба, спрацювали на території Білорусі. Мовляв, цинічно викрали журналіста "Українського радіо", яке веде мовлення на територію Донбасу і Криму, та відстежує події навколо Мінської контактної групи.

Але в кожного більш-менш адекватного споживача інформації, який вміє підключати голову, закрадалися сумніви і, враховуючи обережну реакцію офіційних осіб, попри ноту нашого МЗС і гнівні пости віце-прем'єра Кириленка в соцмережах, вибудовувався неприємний пазл. А що, якщо Шаройко справді затримали за шпигунство, бо він працює на нашу розвідку?

В понеділок такі підозри знайшли ще більше підтверджень. Офіційний представник КДБ Білорусі Дмитро Побяржкін заявив місцевим ЗМІ, що Шаройко нібито зізнався, що є співробітником військової розвідки України, який у Білорусі працював під прикриттям журналіста.

"Шаройко підтвердив, що координацію його розвідувальної діяльності здійснював співробітник головного управління розвідки міністерства оборони України Ігор Скворцов, який діяв під перекриттям на посаді радника посольства України в Білорусі. За діяльність несумісну з дипстатусом Скворцов оголошений персоною нон ґрата", - йдеться в заяві КДБ.

У той же момент координатор "ІС" Дмитро Тимчук виклав певні деталі, через які Шаройка "взяли" білоруські спецслужби.

Мовляв, безпосередньо в день затримання Шаройко зустрівся із співробітником пропагандистського телеканалу НТВ на прохання останнього.

"Він намагався передати Павлу нібито секретні документи по використанню території Білорусі для вторгнення в Україну (деталь: співробітник НТВ стверджував, що дані документи - з російського Генштабу, хоча навіть їх аналіз показує, що вони мають відношення виключно до білоруських Збройних сил). У них, крім іншого, йдеться про загальне посилення військової "співпраці" з Росією, включаючи плани передислокації на територію Білорусі в 2018 році російської ракетної бригади та батальйону РЕБ ЗС Росії", - написав Тимчук.

Він додав, що, ймовірно, мова йде про спільну спецоперацію двох спецслужб.

"Шаройко відмовився взяти ці документи, прекрасно розуміючи, що мова йде про провокацію. По дорозі з даної зустрічі додому він був затриманий співробітниками КДБ РБ. З огляду на участь в подіях співробітника інструменту російської пропаганди, варто вважати, що у випадку з провокацією з Шаройком мова йде не про "самостійну" операцію КДБ РБ, а про спільну операції білоруських і російських спецслужб", - заявив Тимчук.

Інформація Тимчука виглядає цілком правдоподібно. Втім, тоді виникає питання до Шаройка: Чому після такого випадку він не пішов в українське посольство і не надав інформацію про відповідну пропозицію від російського журналіста?

Безперечно, в українському медіапросторі не обговорюється шпигунство і можлива робота нашої розвідки в Білорусі - частіше лунає російський слід і підстава, що логічно. Тим більше, що окрім заяв білоруського КДБ жодних офіційних доказів співпраці Шаройка з розвідкою немає. Враховуючи те, що у нас говорять про спільну операцію російських і білоруських військових, маючи при цьому прецедент із звинуваченням у шпигунстві на Росії українського журналіста Сущенка та викрадення з території Білорусі Павла Гриба, якому взагалі приписують підготовку теракту у школі Сочі, вірити їм на 100% не варто.

Втім, є кілька моментів, про які варто говорити сьогодні. По-перше, Павло Шаройко був військовим журналістом і в останні роки своєї військової кар'єри, яка закінчилася в 2009 році, працював начальником прес-служби ГУР МО України. Чи варто було відправляти Шаройка з такою біографією на територію Білорусі, що має тісні зв'язки з Росією чи бодай лишати його там, враховуючи, що у Лукашенка в країні Москва проводить свої військові навчання "Захід-2017"... Навіть якщо він справді працював виключно журналістом, можливу провокацію можна було передбачити.

По-друге, якщо Шаройко таки справді працював на військову розвідку, то для українців є хороша і погана новина: хороша - розвідка працює, а погана - цей випадок є, на жаль, її провалом. Про дипломатичні наслідки розмірковувати можна довго.

Політика України щодо Білорусі взагалі є трошки дивною. Ми постійно говоримо про "ножі в спину" від "дружньої Білорусі", сподіваємося, що Лукашенко проголосує за резолюцію по Криму і дуже засмучуємося, коли цього не відбувається. Сьогодні все свідчить про відсутність стратегії поведінки щодо Мінська загалом.

По-третє, якщо справа Шаройка дійде до того, що білоруські докази будуть залізними і не сфабрикованими, то ця історія цілком може зіграти проти наших в'язнів на Росії. Зокрема - Романа Сущенка, затриманого у вересні 2016-го на Росії і звинуваченого у шпигунстві. Йому світить 20 років на Росії. А також Павла Гриба, що нібито хотів влаштувати вибух під час лінійки у школі Сочі. Росія всіляко використає цю історію за допомогою Білорусі.

В будь-якому разі, українській дипломатії вже зараз потрібно займатися будівництвом реалістичної концепції взаємовідносин з Мінськом, щоб більше не було "ножів у спину". Більше того, саме дипломати мали б витягати Шаройка із жовтня, коли його затримали. Якщо Сущенко та Гриб на Росії і допомогти їм переговорами на міждержавному рівні важко чи майже неможливо, то із Лукашенком можна було спробувати працювати активніше і домовитися, щоб витягти Шаройка, незалежно від того, агент розвідки він чи ні. Натомість, ми отримали гучні заяви політиків у стилі віце-прем'єра Кириленка про те, що "там все вирішує Путін", ноту МЗС, відвідини консулом і так далі... Все це викликає занадто багато запитань.

Українські спецслужби та розвідка не зобов'язані визнавати чи спростовувати інформацію білоруської сторони по Шаройку, але висновки з цієї чергової "шпигунської" історії (а наших "шпигунів" і "диверсантів" часто ловлять ще й в Криму), яких стає все більше, робити варто. Зокрема, зловити кілька російських агентів у нас, можливо, навіть з білоруським слідом. А щодо Шаройка - чомусь здається, що його доля вирішуватиметься на рівні президентів України та Білорусі. І зовсім не сьогодні. Втім, схоже, що без російського впливу тут вже не обійдеться.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme