Архіви КДБ: Як "поет", "вискочка" і "самозванець" поширювали в Криму антирадянщину

Майже сотню антирадянських анонімок було поширено на території Криму в одному лише 1957 році. Станом на 1 січня КДБісти розшукували на півострові 19 авторів, які виготовили та поширили 28 листівок та 26 анонімних листів, зміст яких був розцінений як антирадянський. За рік кількість подібної антирадянщини збільшилася на 96 випадків: були поширені 29 листівок, відправлені 62 листи та залишені п’ять написів. При цьому 12 листівок та п’ять листів було поширені вдруге – автором, який розшукувався за подібне з 1956 року за справою "Спаситель".

Загалом на початок 1957 року у розшуку КДБ перебувало 37 авторів, які поширили у Криму 41 антирадянську листівку та 70 таких же листів. Декого чекісти розшукали, адже станом на кінець 1957 року у розшуку залишилися 18 авторів, які поширили шість листівок та 36 листів.

Серед найбільш цікавих випадків самі співробітники КДБ називали розшукову справу "Поет". Початок їй було покладено після того, як 1 лютого 1956 року на адресу редакції газети "Правда" надійшов лист, зміст якого КДБ був безперечно розцінений як антирадянський. Конверт при цьому був опущений у скриньку поштового вагону поїзду "Керч-Сімферополь". Текст листа був віршованим, мав назву "Уривки. Кому на Русі жити добре" і підписаний був відповідно псевдонімом "Другий Некрасов". До річниці жовтневого перевороту (який в СРСР мав назву Велика жовтнева революція), 7 листопада того ж року, "Другий Некрасов" надіслав на адресу ЦК КПРС й газети "Правда" ще два анонімні листи.

На пошуки "поета" КДБ витратив майже рік. Однак у січні 1957 року, завдяки перлюстраційному контролю, тобто традиційному нишпоренню по листах радянських громадян, чекістам вдалося встановити автора листів. "Другим Некрасовим" виявився житель села Ново-Федорівки Кіровського району, що на сході Криму, 30-річний пенсіонер за інвалідністю Іван Підорич. Після нетривалої агентурної розробки, 28 березня того ж року, його заарештували. Під час обшуку у Підорича знайшли та вилучили чернетку одного з листів. Заарештований зізнався в авторстві відправлених раніше депеш, однак на відруб відмовився визнавати їх антирадянськими.

За свою творчість, яка таки була визнана антирадянською агітацією, "поет" Іван Підорич 7 червня 1957 року був засуджений до шести років ув’язнення та трьох років ураження в правах. Верховний Суд залишив вирок у силі.

На особливому контролі перебувала також уже згадувана раніше справа "Спаситель", адже автор антирадянщини також ризикнув поширювати листівки та листи вдруге. Справу було заведено після того, як 17 січня 1956 року з Євпаторії на адресу командуючого Чорноморським Флотом було надіслано рукописного листа з антирадянськими висловлюваннями та закликами зі зброєю в руках боротися проти радянської влади. Уже навесні, а саме 21 квітня 1957 року, на території Євпаторії цим же автором були поширені листівки, виготовлені за допомогою гумового кліше, а також надіслані ще п’ять листів у різні інстанції, зокрема й редакції провідних газет.

У листах містилися матеріали під загальною назвою "Заклик та програма Півня" із закликами до заборони компартії, розпуску уряду й формування нових керівних органів із безпартійних робітників та селян. До листів додавалася "Програма про розподіл державної землі".

Певний час розшуки автора антирадянських документів, що велися з залученням агентури та іншими засобами, результатів не давали. Однак, у вересні 1957 року, перевіряючи документи Мамайського кам’яного кар’єру (кар’єр із видобутку каменя неподалік Євпаторії, – Ред.), КДБісти знайшли заяву, почерк на якій був схожий на почерк розшукуваного.

Це були документи жителя Євпаторії Миколи Кулінчи 1923 року народження. Експертиза підтвердила здогадки оперативників щодо почерку. На підставі цього у Кулинчі відбувся обшук – було знайдено документи під назвами "Другий голос Півня" й "До питання розподілу державної землі". На першому ж допиті Кулінча зізнався, є інші листівки, матеріали, а також кліше, усе сховано на подвір’ї біля будинку.

Справа Миколи Кулінчи розслідувалася за звинуваченням у антирадянській організації. Було встановлено, що за допомогою кліше він встиг виготовити понад 100 листівок, які розсилав за різними адресами. За свою діяльність євпаторієць отримав 10 років ув’язнення та три роки ураження в правах.

За ще однією подібною розшуковою справою під кодовою назвою "Самозванець" був заарештований головний бухгалтер Управління заготівель Кримської обласної споживспілки, житель Сімферополя Микола Хатунцев. У КДБ з’ясували, що саме він надіслав листа до ЦК КПРС із критикою діяльності цього вищого партійного органу. Однак від кримінального переслідування Хатунцева "чекісти" відмовилися. Поблажливість до автора листа пояснювалася тим, що той був членом компартії, брав участь у війні з Німеччиною, отримав поранення та був нагороджений орденом Червоної зірки та двома медалями. Тож для партійця-фронтовика Хатунцева епістолярні вправи закінчилися лише профілактичною бесідою у КДБ.

Доволі швидко вдалося оперативникам КДБ знайти автора, що проходив за розшуковою справою "Вискочка". Її було заведено після того, як 8 листопада 1957 року агент КДБ передав куратору пакунок з рукописними листівками. Під текстами, зміст яких був визначений як антирадянський, стояли підписи "Комітет боротьби за робітничу владу в СРСР" та "Комітет за звільнення робітничого класу від свавілля". Не пройшло і тижня, як під час перегляду кореспонденції газети "Кримська правда" (ще один спосіб виявлення неблагонадійних, у відділах листів радянських газет працювали "чекістські" нишпорки, – Ред.) автора листівок знайшли. Ним виявився житель обласного центру Павло Котляренко, що працював на цей час слюсарем Сімферопольських авіаційних майстерень ДТСААФ (Добровільне товариство сприяння армії авіації і флоту, – Ред.). Перевіркою було встановлено, що Котляренко у 1950-1952 роках працював сержантом Управління охорони МДБ, а до 1954 року – міліціонером Лінійного відділення міліції МВС на Сталінській залізниці. З органів був звільнений за різні проступки, зокрема йому інкримінувалися "побутове розкладання" тощо. Станом на кінець 1957 року заарештовувати Котляренка не поспішали, матеріали на нього були оформлені у справу-формуляр. Тривала розробка колишнього міліціонера-антирадянщика.

Читайте також:

Як комуністи і піонери в Запоріжжі поширювали антирадянські листівки;

Як на Запоріжжі колгоспники землю комуністами удобрювали;

"Голосую за Америку!": Як запоріжці за радянських часів псували вибори і нерви чекістам.